– Як події на Донбасі вплинули на підприємства «Метінвест Холдингу»?
– Я прийшов у «Метінвест» напередодні 2014 року. Найбільша металургійна компанія України, величезний колектив зі своїми лідерами і сталими правилами. Ми стабільно працювали. У нас були чітко вибудувані виробничі механізми, налагоджена логістика. Ми розвивалися і модернізували підприємства. Планували свою роботу на довгі роки вперед. Тоді я й уявити не міг, що чекає нашу компанію і всю країну. Які випробування доведеться подолати.
Директори підприємств «Метінвесту» зіткнулися з серйозними викликами, їм доводилося приймати рішення дуже швидко, іноді йти на ризик. Усвідомлено, розуміючи всю відповідальність і контролюючи процес. Але доля підприємств і людей, які працюють на заводах, та й цілих міст, переважувала норми та інструкції.
За весь час конфлікту наші генеральні директори не залишили свої підприємства, не покинули міста. Хоча всі розуміють, що фахівців такого рівня будуть раді бачити великі промислові виробництва світу. Тільки грошима їх не втримати. Головне для цих людей – вірити в те, що вони роблять.
Ми розуміємо, як важливо людям бачити, що керівник розділяє з ними всі труднощі, тримає ситуацію під контролем. Генеральний директор Єнакіївського металургійного заводу Олександр Подкоритов під час обстрілів особисто контролював роботу бомбосховищ на підприємстві, щоб городяни мали до них вільний доступ. Єнакіївці прийняли до себе людей з різних міст і селищ, що знаходяться на лінії вогню. Кілька сотень жителів Вуглегірська досі живуть в гуртожитках підприємства, а люди з Горлівки і Кіровського – в заводському таборі.
Коли снарядом сильно пошкодило газопровід Авдіївського коксохіму, у нас був вибір – зупинити завод або переключити його на резервний газопровід під кулями. Ми ризикнули. Завод і колектив вдалося зберегти, хоча підприємство більше ніж інші постраждало від обстрілів. На його території розірвалося більше 280 снарядів, п’ятеро співробітників загинули. Генеральний директор підприємства Муса Магомедов живе в бомбосховищі разом зі своїми співробітниками і керує заводом прямо звідти. Всі заводчани і жителі міста про це знають.
Керівники наших маріупольських комбінатів імені Ілліча та «Азовсталь» Юрій Зінченко і Енвер Цкітішвілі боролися з наслідками терактів, рятували підприємства, вибудовуючи логістику в екстрених умовах. Разом з металургами повернули до життя мікрорайон «Східний», який постраждав від артобстрілу цієї зими. Відновлено дитячі садки, школи, житло людей.
Інша реальність виявила в керівниках підприємств нові якості. Зараз ефективного лідера відрізняє підприємливість, нестандартне мислення, вміння аналізувати ситуацію і бачення прихованих ресурсів. Від топ-менеджерів чекають більшої людяності, допомоги у критичних ситуаціях, емоційної підтримки. Вони повинні все знати про людей, відчувати їх настрої і наміри.
До речі, колективи теж дуже змінилися. Співробітники беруть на себе відповідальність за свої дії, піклуються про життя і безпеку людей, їм небайдужа доля міста і підприємства. Тепер це ще більш сильна команда, готова в будь-який момент допомогти один одному. Не так давно ми провели дослідження залучення персоналу. Люди говорять про те ж саме: вони стали більше цінувати свою роботу і пишатися нею. А почуття гордості творить чудеса.
Текст опублікований в рамках рейтингу ТОП-100 (кращі топ-менеджери України)
Джерело: http://delo.ua/opinions/prochnee-stali-299965/ © delo.ua